Президент США Дональд Трамп може намагатися повторити Ялтинську конференцію 1945 року, домовившись із Володимиром Путіним про майбутнє України без повноцінної участі Києва. Однак історик Майкл Кіммейдж попереджає, що спроба поділити сфери впливу з Росією може обернутися для Вашингтона втратою союзників і послабленням американських позицій у Європі.
Історик холодної війни та експерт з американо-російських відносин Майкл Кіммейдж порівняв підхід Трампа до переговорів із Росією з дипломатією великих держав середини XX століття. На його думку, американського президента приваблює можливість домовлятися безпосередньо з керівниками інших держав, навіть якщо такі домовленості зачіпають інтереси менших країн.
Історичним прикладом стала Ялтинська конференція, яка відбулася в лютому 1945 року. Тоді президент США Франклін Рузвельт, британський прем’єр Вінстон Черчілль і радянський диктатор Йосип Сталін обговорювали майбутній устрій Європи після Другої світової війни.
Ухвалені рішення вплинули на післявоєнний політичний порядок та подальший поділ континенту на сфери впливу. Значна частина держав Центральної та Східної Європи опинилася під контролем Радянського Союзу.
Кіммейдж вважає, що Трамп прагне використати схожу модель для завершення російсько-української війни. Йдеться про можливість домовленостей між Вашингтоном і Москвою, за яких Україна не матиме повноцінного впливу на рішення щодо власного майбутнього.
На думку історика, особливе значення для Трампа мають особисті відносини з Володимиром Путіним. Водночас готовність американського президента шукати компроміси може створювати ризик поступок, які суперечать українським інтересам.
Одним із проявів такого підходу експерт називає зміни в американській підтримці Києва. Суперечки навколо постачання озброєння та напружені відносини США з європейськими партнерами посилюють невизначеність щодо майбутньої безпекової політики Вашингтона.
Окремі повідомлення про можливі обмеження роботи Starlink та затримки постачання ракет для комплексів Patriot викликали занепокоєння. Водночас американські посадовці заперечували частину таких тверджень, тому не всі повідомлення про обмеження допомоги отримали підтвердження.
Кіммейдж наголошує, що сучасна міжнародна ситуація істотно відрізняється від умов 1945 року. Наприкінці Другої світової війни Сполучені Штати мали величезну військову перевагу та значний міжнародний авторитет.
Нині, за оцінкою експерта, політика американської адміністрації сама створює додаткові проблеми у відносинах із союзниками. Серед чинників він називає торговельні конфлікти, територіальні претензії щодо Гренландії та наміри скоротити американську військову присутність у Європі.
Подібні кроки, на думку історика, підривають довіру європейських держав до Вашингтона. Через це країни Європи змушені активніше розвивати власні оборонні можливості та брати на себе більшу відповідальність за безпеку континенту.
Ще одна принципова відмінність полягає у становищі Росії. На відміну від Радянського Союзу наприкінці Другої світової війни, сучасна РФ не здобула вирішальної військової перемоги, яка дозволила б їй диктувати умови післявоєнного устрою.
Попри це Путін може намагатися отримати за дипломатичним столом поступки, яких російська армія не змогла досягти на полі бою. Кіммейдж сумнівається, що Вашингтон матиме достатньо можливостей гарантувати виконання домовленостей, якщо вони не враховуватимуть позиції України та європейських держав.
Історик також попереджає про довгострокові наслідки можливого розколу між США та Європою. Послаблення американського впливу, за його оцінкою, ускладнить стримування Росії та пошук стійкого врегулювання війни.
Кіммейдж вважає, що домовленість про майбутнє України без повноцінної участі самої України не забезпечить тривалого миру. На його думку, спроба Вашингтона домовитися з Москвою за рахунок інтересів Києва може одночасно поглибити суперечності між США та їхніми європейськими союзниками.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
Залишити відповідь